| Велоклуб Українки |
Велоквест в Миронівці
[ 16.06.2012 ]

Запросили нас велодрузі з Миронівки на велоквест. Бажаючих відвідати цю подію виявилось дуже багато.  Але, на превеликий жаль, доля розпорядилася інакше і на велоквест до Миронівки поїхав лише один представник УБТ, а точніше  - представниця.  Хоча навіть її погода намагалася зупинити нічною зливою і захмареним вранішнім небом. Та хто ж зверне увагу на якісь хмарки, якщо попереду чекає така пригода і зустріч з друзями.  Отож вмостившись разом із залізним другом у електричці Олександра вирушила за новими враженнями.

Миронівка зустріла сонечком і посмішками друзів, що з нетерпінням очікували початку квесту.  Дочекавшись разом з богуславськими хлопцями учасників з Миронівки,  вирішили починати. Завданням квесту було знайти 9 КП та зібрати «комплект зірочок» свого кольору. Очікуваний кілометраж – 30 км і часу на все про все - три години. Організатори об’єднали нас у 3 команди (синіх, зелених і червоних), видали детальну карту місцевості із зазначеними КП і методом жеребкування визначили напрямок руху кожної з команд, аби ті не плуталися один у одного під колесами  :).

Об 11:00 пролунала команда «на старт».  І почалось.  

Кожна команда складалася з 2 учасників (миронівець і гість) та  1 супроводжуючого організатора.  На першому КП команду «синіх» чекала несподіванка, прапорець віщав «здесь риби нет»  і в реальності виявився «пустишкою».  Шо робить? Помчали до наступного, розташованого неподалік. А от там вже нас чекала удача. Окрилена  успіхом і першою «зірочкою»  команда помчала далі і… пробила колесо :(  Це коштувало нам 15 хвилин часу, камери і заднього колеса «вісімкою» з непрацюючим заднім гальмом, але подарувало обережності та уважності на подальшому шляху.

Третє КП виявилось зовсім близько та ще у знайомому місці за ЖД-тунелями з багнюкою (дякувати минулорічній покатушці до Богуславу).  А от від наступного (десь на межі з Росавою) нас відділяв добрий десяток кілометрів, який ми проїхали без особливих пригод, зустрівши лише  команду «зелених», що мчала назустріч «мрії» коротким, але небезпечним  шляхом.

 Отже, маючи на руках вже півкомлекту «зірочок», прямуємо далі. 

Ще одна «зірочка» могла дістатись нам швидше та нажаль ми десь по дорозі розгубили уважність і витратили багатенько часу на пошуки трофею біля «водолікарні» та «цукрозаводу». На місці шостого КП ми зустрілися з командою «червоних», яка теж шукала свою щасливу «зірочку».  Отримавши те, що треба – помчали далі. Адже залишилось всього 2 зірочки до перемоги та обмаль  часу.

От де на нас очікували справжні випробування. Саме на останніх КП.  Передостаннє розташувалося у яру серед кущів ожини, реп’яшків, кропиви та мурашників. Звичайно ми не відразу помітили стежку серед такого розмаїття зелені. Спробувавши 2 варіанти під’їзду, вирішили брати штурмом і спускатись туди пішки, залишивши вела на горі. Знайшли! :)

А от остання «зірочка» сховалась на опорі ЖД–моста,  висотою більше 2х метрів.  Цікаво як вона туди потрапила? J Але дістали і її – бо ми ж справжня команда.

Найцікавіше, що всі команди майже одночасно  віднайшли свої трофеї і задоволені, хоч і втомлені, зібрались відпочити і поділитись враженнями. 

Я вважаю, що у квесті перемогла дружба! Хтось вважає інакше? ;)

З нетерпінням чекаємо наступного квесту!


Автор: Олександра Литвиненко. 

Переглядів: 306
Copyright Велоклуб Українки © 2018
Хостинг від uCoz