| Велоклуб Українки |
На схилах біля Витачова
[ 21.06.2012 ]

Нарешті до нас у гості завітала делегація Миронівки та Богуслава.  В цей раз сталася визначна подія, делегатів з Богуслава було більше ніж з Миронівки. Маємо надію, що їх буде все більше і більше. Все почалося о 10-ій ранку, коли на станцію «Стугна» прибув потяг з Миронівки. Місце зустрічі було назначено біля магазину «Фора».  Не всі ще встигли під’їхати вчасно, тому по дорозі ми ще зібрали людей.  В Українці ми купили поїсти і попити і рушили на Витачів.

До цього ішли розмови, що всім під набрид Витачів, але все таки хотілось друзям показати, якими цікавими стежками і дорогами багата ця місцевість.  Зібралося нас в цей день 9 чоловік.  Їхали ми через Трипілля і через самий важкий на всьому шляху підйом – це Трипільська гора. Її ніхто не любить, по-перше вона має крутий підйом (10% - згідно знаку), вона важка не зважаючи на короткий відрізок, по-друге важке повітря, переважно по горі проїжджає важка техніка і відпрацьовані гази від неї закриває все повітря. Також гора погано обвітрюється і ці ВГ довгий час знаходяться в повітрі, що і створює загазований простір в котрому важко дихати.

Далі наш шлях складався біль простіше. В чому є певна цікавість маршруту, то це наявність двох шляхів, шосейного та ґрунтового.  До місця прибуття нас очікували два підйоми. Перший підйом ми здолали по ґрунтовій  дорозі, а на другому розділилися на дві групи. Більшість поїхала шосейною дорогою, а інша в складі 2-ох чоловік ґрунтовою. Ось так відставання одних поділило нас на дві групки. Але нічого страшного не сталося, так як бездоріжжям їхати швидше, то хлопці прибули на місце першими, а ми поїхали в об’їзд і приїхали на 5 хвилин пізніше.

Місцем прибуття стала всім відома дерев’яна капличка на краю гори. Панорама, яка звідти відкривалася  була чарівна (цікаво, як тут стежити за блискавками) . Певний час побувши і відпочивши там. Ми поїхали до магазину, докупивши необхідні речі для пікніку ми рушили до пляжу.  На пляжній території ми знайшли чудове місце де і влаштували місце привалу.

Пейзаж місцевості спокусливо нагадував всім, що тут круто фотографувати велосипеди і всі жваво стали виставляти свої байки. Деякі ходили купатися (водичка була гарна) . Висловимо подяку Віталію Погребняку за гарний вибір ковбасок! Вони дійсно були смачними.

Трохи відпочивши і не затримуючись ми вирушили в зворотній шлях через озеро Рітце.

До речі забув розказати про дорогу до пляжу. Це реально пекло. Шлях складається з каміння, яким усипана дорога. Коли запускаєшся, то стає страшно за велосипед,бо від ударів об каміння здається, що наступить йому капець. Хоч і запускалися ми з гори, але все одно було тяжко контролювати кермо. Як піднімалися, то багато зусиль витратили на подолання каміння колесом, хоча не було так важко як очікувалось, можна було краще скорегувати шлях підйому і визначити вільну від каміння частину дороги.

На Рітце в цей день було багато людей, все ж таки неділя як ні як. Спустившись до озера, ми все таки знайшли місце, де бажаючи могли спокійно покупатися і поплигати з «тарзанки».  Почекавши поки підсохнуть хлопці ми вирушили далі. Нас чекав цікавий спуск, з обмеженою оглядовістю, крутими стежками  та ін.

Два спуски, з початку до озера, а потім від нього входять у кращі стежки УБТ.

Провели ми хлопців до станції «Трипілля-Дніпровське». Посадили їх на потяг і вирушили по домівкам. Дуже приємно, що хлопцям сподобалась прогулянка. Чекаємо їх знову у гостях.

Автор: Ніколаєв Костянтин

Фотозвіт можна подивитися тут.

Переглядів: 316
Copyright Велоклуб Українки © 2018
Хостинг від uCoz