| Велоклуб Українки |
"Батьки, я пити каву на Майдан їду"
[ 02.08.2012 ]

29 червня стало днем одного незвичного травелу під назвою «Ранкова кава на Майдані». Що ж можна насамперед сказати, мабуть саме головне, Нажаль!... Нажаль головного не було досягнуто, а точніше, все ж таки учасники не змогли відчути ще сплячий Київ. Від запланованих 6 ранку, на місце ми прибули з майже годинним запізненням.  Але про головну ціль я розкажу трохи пізніше, а зараз про саму подорож.

Цього разу на каву заїхали у гості друзі з Миронівки. Учасники УБТ люб’язно надали місце на ночівлю, тому на вулиці їх не покинули:)

В цей раз Ранкова кава почалася ще з вечора коли було влаштовано імпровізовану вечерю на кручах Халеп’я. Вечеря супроводжувалась гарним заходом сонця над містом Українка. З висоти у кілька десятків метрів від річки Дніпра захід сонця набрав більш масштабніший яскравий краєвид.

В 3:10, як і було заплановано на пл.Шевченка прибули перші учасники, а саме організатор і Сергій з Миронівки. Згодом прибув Сергій з Українки,  і вже на кінець, з 40 хвилинним запізненням прибула Олександра з Дмитром.  На 4:15 нас налічувало 5 чоловік, що в принципі є нормою для кави. Поки ми збиралися, у бік Києва поїхало двоє велосипедистів, на той час ми робили здогадки, що це одні з умовних учасників. Нажаль долю їх дізнатися ми не змогли, так як на час нашого приїзду вже було далеко за 6:00 ранку.

Вирушили ми з дуже великим запізненням. На вулиці стояла ще ніч, але вже починалися натяки на світанок.  Наш маршрут на цей раз був таким: Дамба – Старообухівське шосе -  Столичне шосе – Паркова алея - Европейська площа  - Майдан.

Після того як на Дамбі був зроблений ремонт шляху, стало по ній їхати дуже комфортно. Стояв штиль, але повітря було «важке» насичене вологою тому з одного боку було легко крутити, а з іншого не дуже. Тримали швидкість по дамбі 20-25 км/год. За весь час зустріли 10 машин, які доволі ввічливо поставились до нас і не гнали, що аж колеса відпадали, а збавляли швидкість і обережно нас проїжджали .

Коли виїхали на Старообухівське шосе, то вже доволі добре посвітлішало. По трасі традиційно вертались або тільки направлялись «круте» суспільство нашої держави.  Поки їхали до Столичного шосе, вже сонечко показала перші промені. На годиннику вже була 5-та ранку, вже було ясно, що як би не старалися, а не встигнемо.

 Трошки відійшовши від теми слід зауважити, що фізично ця поїздка стала дуже тяжкою. Річ у тому, що троє людей, можна сказати, з однієї поїздки переїхали на іншу, при тому, що поїздка в Канів обійшлася в 130-140км пройденого шляху, і організм як би не був, а потребував відпочинку. Що ж до Сергія до Українка, то він теж зазначив мені, що просто важко якось з ранку організму «вдовбати», що потрібно вже рухатись, і ця незвичність для організму просто забирає сил. Що ж до мене, то це був у мене перше катання на велосипеді за останній місяць, життя, так би мовити, диктує свої правила, тому я теж важко провів цю подорож.

                Доїжджаючи до моста Патона, у Сергійка Демидки виникла ідея заїхати до головного пам’ятника Києва, Трьох братів і Либідь і там по фотографуватися. І він був правий, сонечко саме в потрібному місці на небосхилі розташувалися, щоб ми змогли зробити цікаві фотознімки. І коли ви наприкінці звіту зайдете у фотоальбом поїздки, ви самі переконаєтесь у знімках.

                Далі наш маршрут пролягав, по щойно збудованому наддніпрянському підйомі. Що можна сказати про цей шлях прямування до Майдану, він самий легший. Пригадуючи те кляте Кіквідзе в минулому році, то це просто відпочинок. Прямолінійний підйом і майже зразу після нього рівна дорога і вже повертаючи під мостом всіх закоханих, спуск до Європейської площі.  В чому є перевага ранку в центрі, то це відсутність автомобілів, тому ми легко, немовби депутати проїхались по кільцю Європейської площі і попрямували до Майдану.

                У Києві було вже 7 ранку. Він додивлявся останній сон, але вже одним оком роздивлявся себе. Люди вже ходили по вулицям в очікуванні свята, пункти швидкого харчування готувалися до недільного дня. І нажаль ми так і не побачили і не відчули, те що мені довелося відчути 2 роки назад. Можливо життя змінилося, можливо як для Києва 1 година, це дуже великий відрізок часу. Але нажаль нажаль і ще раз нажаль.

                Традиційно ми відвідали єдиний нормальний пункт харчування зранку це «жовте Ме», але дивлячись на тренд, то скоро можна буде вже мати вибір у 6-їй ранку з закладів харчування.

                Цього разу не вдалося ще покружляти по околицям Києва, так як розклад електропотягів на відміну від минулого року дуже змінили і в нас майже не залишилось часу окрім прямування до вокзалу, який на щастя знаходився не так далеко від центру Києва.

                А тепер хочу повідомити неприємні новини. «Ранкова кава на Майдані» закривається, як щорічне кавування в центрі Києва. По-перше це пов’язано з часом проведення. Важко, просто важко, примусити організм у такий час працювати.  По-друге, котрий раз не вийшло досягнути цілі, котру я хотів продемонструвати. Я не думаю, що знайдеться купа бажаючих прокидатися о 2-їй годині ночі! , щоб приїхати в Київ у необхідний час.  А по-третє, кожна ідея повинна мати свій розвиток, щоб це подобалося більшості, а не тільки собі.  Тому, прийшов час змін. Ще буде вкладено не одну сотню думок у пере форматування. Маєте бажання висловити свою думку – я буду радий її почути!

                Особисто дякую Олександі Литвиненко, Сергію Демидко, Сергію Личаченко, Дмитру Приходченко за участь у цій безглуздій ідеї:) Якщо зірки складуться у мою користь, то всі учасники отримують пам’ятні подарунки в честь цієї поїздки.

Автор:  Якщо зірки складуться у мою користь, то всі учасники отримують пам’ятні подарунки в честь цієї поїздки.

Автор: Ніколаєв Костянтин

Фотозвіт можна передивитися тут.

 

Переглядів: 244
Copyright Велоклуб Українки © 2018
Хостинг від uCoz